Шукати в цьому блозі

пʼятниця, 15 травня 2020 р.

"Жива душа народна" (літературний вечір однієї книги)




 «Жива душа народна»
Літературний вечір однієї книги 
загальносистемний соціокультурний  захід у ІІІ кварталі 2019 року
   
9 вересня – 250 років від дня народження Івана Петровича Котляревського (1769-1838), письменника,поета, драматурга, засновника нової української літературної мови
Методичні поради
      Тематичні перегляди за темами:
Мандрівка у світ Івана Котляревського
Із нами Котляревський на віки…
«Будеш батьку панувати, поки живуть люди, поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть…»
Полтавський часопростір Івана Котляревського
Через віки він дивиться на нас
Світоч людської доброти
Він світ новий словами відкривав !
Класик нової української літератури
«Батько» українського письменства
       Книжкова виставка – персоналія  «Котляревський – душа, дух та духовність українців»
(виставка – персоналія робить акцент на творчості, діяльності представленої персони (якщо це літератор, представляються його твори). Використовується ілюстративний матеріал (фотографії, ілюстрації).
1 розділ Сторінки життя і долі (про життя і діяльність)
2 розділ «Енеїда»: діалог через віки
3 розділ Істинний художник слова (представити твори)
Цитата:
Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз.
Та був у нім завдаток сил багатий,
І огник, ним засвічений, не згас,
А разгорівсь, щоб всіх нас огрівати...
Іван Франко

       Книжкова виставка однієї книги «Над книжкою твоєї «Енеїди» нащадок схилить радісне чоло»
(Можна представити книгу в різних аспектах: критика, відгуки,ілюстрації різних художників, історія створення, прототипи, перші читачі, доля книги й автора, екранізація, театральні постановки, продовження, дописані іншими авторами).
Додатки:   Портрет І.П.Котляревського
                   Цитата
                   Звернення до читачів 

«Жива душа народна»
Літературний вечір однієї книги 

Обладнання: стіл, на ньому портрет Івана Петровича Котляревського, біля якого подано роки: 1769-1838, видання «Енеїди». Тут же, в маленькій вазі троянда.
лине музика:
01 В’язанка українських народних мелодій

Бібліотекар:
Як день горить, як вітер хилить віти,
Як те, що є на світі доля й час,
Між нас тобі, поете жити,
Як і між тих, що прийдуть після нас.

Пройдуть віки, настане вічне літо,
І так, як ми, як з нами це було,
Над книжкою твоєї "Енеїди"
Нащадок схилить радісне чоло.

Як день горить, як вітер хилить віти,
Як зорі ті,  що світять для очей.
Земля все так же буде вдаль летіти
Й твоє ім'я сіяти між людей!
В.Сосюра
Ось такими пророчими рядками Володимир Сосюра висловив свою шану Івану Петровичу Котляревському –  поету, драматургу, громадському діячу, одному з ідеологів просвітництва в Україні  і його безсмертній «Енеїді», яка сьогодні зібрала всіх на «літературний вечір однієї книги».
Бібліотекар: Дорогі друзі! Літературний вечір «Жива душа народна» задуманий задля вшанування пам’яті та усвідомлення величі Івана Петровича Котляревського у його 250 – ту річницю від дня народження та присвячений 221 – й річниці від дня виходу в світ поеми «Енеїда» (1798р.).
Бібліотекар: Ідуть десятиліття, минають віки, розпадаються і народжуються держави, а нові покоління не перестають захоплюватись творами Івана Петровича Котляревського.
Бібліотекар: Сьогодні ми вкотре звертаємось до різних джерел людської пам'яті, щоб ще раз піднести на п'єдестал шани ім'я славного сина нашого народу і оцінити його спадщину критеріями вічності.
Бібліотекар: Метою нашої зустрічі є спроба зворушити наші серця, доторкнутися  душі, відчути  енергетику творів великого українця, чий талант сягнув далеко за межі “Енеїди”, адже дав поштовх  розвиткові національного літературного процесу.
Бібліотекар: Значення Котляревського в історії української літератури дуже велике. Котляревський – український письменник, драматург, поет, фундатор нової української літератури та української літературної мови, культурний та громадський діяч. Автор поеми «Енеїда» – першого в українській літературі твору, написаного й видрукованого живою народною мовою, який започаткував якісно новий етап розвитку української літературної мови. Тому цілком слушно 1798 – й рік, коли була надрукована перша, ще недосконала редакція «Енеїди», вважається роком початку нового українського письменства.

Бібліотекар: Про це, на жаль, у сучасному світі пам’ятають далеко не всі. Йдеться про повагу до своєї національної історії, мови, шанування видатних особистостей, які цю історію творили, залишаючи нащадкам неоціненні скарби.

Бібліотекар: Творча спадщина Івана Петровича Котляревського - це поема "Енеїда", п'єси "Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник", послання-ода "Пісня на новий 1805 рік пану нашому і батьку князю Олексію Куракіну", переклад російською мовою уривків з праці Дюкела "Євангельські роздуми, розподілені на всі дні року...", переспів російською мовою вірша давньогрецької поетеси Сапфо "Ода Сапфо".
Але найвідомішим твором письменника стала, безперечно, поема «Енеїда».
Бібліотекар: “Еней був парубок моторний і хлопець хоч куди козак…”. Ці рядки відомі, мабуть, кожному українцю ще зі школи. Та чи все ми знаємо про цей твір? Як народилася його ідея та кого висміював Котляревський? Саме цим та багатьом іншим питанням присвячений наш захід.
Бібліотекар: Але перш ніж перейти власне до “Енеїди”, давайте поговоримо про її автора та пригадаємо його біографію та поринемо в історію….
Бібліотекар: Диякон соборної Успенської церкви Богородиці Іоан Котляревський за 27 крб. 50 коп. російської монети купив уже не нову хату. Хата стояла на горі, у мальовничій полтавській околиці. Потім вона перейшла у спадок до сина Петра. Тут, у сім"ї дрібного чиновника, дворянина за соціальним станом, 9 вересня 1769 року і народився маленький Івась. Мати письменника, Параска Жуковська, походила із сім’ї козака Решетилівської сотні. В цій хаті Котляревський проживе усе своє життя, коли не буде перебувати на військовій службі.
Бібліотекар: Родина була небагатою. Іноді малому Іванку доводилося вдовольнятися шматком хліба й ходити босим, але весела вдача допомагала переносити домашні нестатки. Початкову освіту здобув у дяка. З 1780 року Іван навчався в Полтавській духовній семінарії, де вивчав іноземні мови,  старогрецьку та римську літератури, древню історію та культуру. Це пробуджувало інтерес до художнього слова.  Іван Котляревський захопився літературою, мав особливу пристрасть до віршів, умів до будь – якого слова добирати дотепні рими, за що товариші прозвали його «римачем». Перші спроби пера, на жаль, не збереглися. 
Бібліотекар: Не всім відомо, що Котляревського намітили в числі п'яти кращих семінаристів відрядити до Петербурзької семінарії. Та "не могли відшукати, тому що його не було в місті", і не було кому відшуковувати. А інших знайшли, вони перебралися у російську столицю, а потім загубили свою українську душу. Іван залишився в Полтаві.
Бібліотекар: У 1789 році  після смерті батька, на останньому році навчання, залишає семінарію і починає служити чиновником у Полтавських канцеляріях, згодом вчителює у поміщицьких родинах. Того ж року Котляревським було «пожалувано» дворянство.
Бібліотекар: Саме під час вчителювання, з 1794р., й розпочинається творча робота письменника над славнозвісною «Енеїдою». Протягом 1794-1796рр. І.Котляревський працює над першими трьома частинами поеми. «В цей період свого життя бував він на зібраннях та іграх народних і сам, переодягнений, брав участь у них, дуже уважно вслухався в народну розмову, записував пісні й слова, вивчав мову, характер, звичаї, обряди, вірування, перекази українців, наче готуючи себе до майбутньої праці…».

Бібліотекар: Та нещаслива любов і відмова поміщика віддати свою дочку Марію за бідного Котляревського змусили його покинути вчителювання. Котляревський до кінця життя так і не одружився, будучи вірним своєму єдиному коханню. За звичаєм молодих людей того часу він у 1796 році поступає на військову службу, де проходить шлях від рядового до штабс – капітана. Дванадцять років віддав військовій службі Іван Котляревський – з 1796 по 1808. Брав активну участь у походах під час російсько – турецької війни.
Бібліотекар: За відвагу й хоробрість І. Котляревського було відзначено кількома нагородами. Навіть у нелегких бойових буднях Іван Петрович продовжує працювати над «Енеїдою». Спочатку І. Котляревський не мав наміру публікувати поему, вона поширювалася серед читачів у рукописних копіях, але в 1798 році її видав у Петербурзі один із любителів українського слова, конотопський поміщик Максим Парпура. Згодом, у 1808 році, книговидавець
І. Глазунов повторив це видання. Ці публікації робилися без відома і згоди автора, тому вийшли зі значними огріхами, які не могли задовольнити автора.

Бібліотекар: В 1808 році І. Котляревський вийшов у відставку. Її причиною було висловлене Іваном Петровичем обурення з приводу жорстокого покарання повсталих киян – ополченців і віроломства щодо задунайських козаків, які за допомогу російським військам, замість землі і волі, одержали побої. Після завершення війни, незважаючи на царські обіцянки, козачий полк було розформовано, багатьох віддали у кріпацтво. Іван Котляревський на знак протесту написав прохання про відставку. Цей вчинок показує письменника як людину обов’язку і честі.
Бібліотекар: Подавши у відставку і не маючи маєтків та коштів, Котляревський шукає пристанища в Петербурзі, Москві, але зазнає багато прикрощів і повертається в Полтаву, де жила його мати.
Бібліотекар: У 1809 році з’являється друком його знаменита поема у чотирьох частинах «Вергилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И. Котляревским». На титулі містилося авторське зауваження: «Вновь исправленная и дополненная противу прежних изданий».
Бібліотекар:  З 1810 року і до кінця свого життя Іван Петрович Котляревський живе в Полтаві. Тут же знайшов для себе справу, яка цілком відповідала його природним нахилам та уподобанням, працюючи наглядачем Будинку для виховання дітей бідних дворян – навчально – виховного закладу, в якому навчання відбувалося за програмою гімназії. З 1827 року – попечитель «богоугодних закладів» Полтави. На цьому відповідальному поприщі І.Котляревський зарекомендував себе як талановитий педагог і організатор освітнього процесу.
Бібліотекар: Увесь цей час письменник не пориває з творчою діяльністю, захоплюється театральною справою. У 1818 році його призначають директором Полтавського театру. З метою збагачення репертуару він створює драму «Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль - чарівник», які з успіхом було поставлено у 1819 році. Так, на полтавській сцені, з початків нової української драматургії зароджувався національний професійний театр. Стараннями І. Котляревського було випущено з кріпацтва М.Щепкіна, який згодом успішно виступав у п’єсах свого покровителя. У 1821 році поет закінчує писати поему, останню частину «Енеїди», але побачити повне видання йому не судилося.
Бібліотекар: Велику громадсько – політичну роботу вів наш славний земляк під час Вітчизняної війни 1812 року. Це були вагомі справи, і він виступав у ролі людини, яка служить суспільному благу. Помітним було його членство у Біблійному товаристві на посаді бібліотекаря. Промовцем був у полтавській масонській ложі "Любов до істини".
Бібліотекар: У вересні 1817 року Полтаву відвідав цар Олександр І. За сумлінну службову діяльність І. Котляревського було нагороджено діамантовим перснем, надано чин майора та призначено пенсію.

Бібліотекар:  У 1821 році І.П.Котляревський став почесним членом "Вільного товариства любителів російської словесності", мав стосунки з декабристами.  Був обраний членом Харківського товариства любителів красного письменства. З 1827 по 1835 pp. І. Котляревський був попечителем Полтавського благодійно – лікувального закладу. Маючи прихильність губернського керівництва та будучи у дружніх стосунках з дворянською інтелігенцією, Котляревський часто виступав захисником і заступником козаків, бідних і скривджених.
Бібліотекар: Іван Петрович був дуже привабливим і з першого знайомства прихиляв до себе серця, з усіма тримав себе як рівний з рівними. Умів розумно розповісти про серйозні речі, дотепно пожартувати, доречно навести цитату з якогось твору. Розмовляв завжди українською мовою, проте легко міг перейти на російську чи французьку. Крім того, що Котляревський був дуже мудрою, розумною людиною, його чесноти доповнювалися щирим, добрим серцем та веселим характером. Його оселя завжди було відкрита  для гостей та друзів.
Бібліотекар: Це був період розквіту творчих сил письменника. Котляревський підтримує зв’язки з письменниками, вченими, журналістами Петербурга, Харкова, Києва.
Бібліотекар: У 1835 році, за станом здоров’я, І. Котляревський виходить у відставку, але не пориває з культурним життям того часу. До нього постійно зверталися за підтримкою і порадою представники найширших верств населення, і кожному він намагався надати необхідну допомогу. Тому з величезним сумом і болем було зустрінуто звістку про його смерть 10 листопада 1838 року.

Бібліотекар: Вся Полтава йшла за труною улюбленого письменника і шанованої людини. За одностайним свідченням сучасників Котляревського всі мали за людину високої порядності й честі.
Поховано його під кроною розлогої тополі край шляху, на околиці міського кладовища, поблизу дороги на Кобеляки, як він і заповідав.
Бібліотекар: «Все сумує», - сказав молодий Тарас Шевченко у вірші «На вічну пам'ять Котляревському», в якому пророкував безсмертя авторові «Енеїди». 
Все сумує, – тільки слава
Сонцем засіяла.
Не вмре кобзар, бо навіки
Його привітала.
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!

(Т. Шевченко)
02 відео “Моя Полтава. 2. Іван Котляревський”
Бібліотекар: Чому ж саме «Енеїду» вважають першим твором нової української літератури? На це є кілька причин. Проте найважливішим, мабуть, є те, що твір написаний живою народною мовою.
Бібліотекар: Історія написання й видання поеми І. Котляревського “Енеїда” досить складна та цікава. Більше двох десятків років працював І. Котляревський над поемою, але повністю видрукуваної за життя так і не побачив. Над поемою Котляревський почав працювати приблизно у 1794 -1795 рр. У листі до Миколи Івановича Гнєдича він писав: «Я над малороссийской «Энеидою» 26 лет баюшки баю». Це зумовлювалося багатьма обставинами тієї епохи, у яку жив письменник. Літературну діяльність І. П.  Котляревський розпочав у надто складний для України час…
Бібліотекар: Це була епоха, коли історичні обставини поставили під знак питання майбутнє української мови та й усієї української культури. Царський уряд  позбавляв українців усіх вольностей.
Бібліотекар: Скасовано гетьманщину, зруйновано Запорізьку Січ, ліквідовано Малоросійську колегію. Українські козацькі полки перетворено в регулярні полки царської російської армії. Цариця Катерина II за відповідні “послуги” щедро наділяла українських чиновників дворянськими званнями та землями разом із селянами, які ставали кріпаками в доморощених поміщиків. У погоні за дворянськими привілеями, маєтками й чинами панівна старшинська верхівка, певна частина української інтелігенції ставали на антинародний шлях, зрікалися своєї національності, культури, мови.
Бібліотекар: Іван Котляревський належав до покоління, на долю якого всі ці події вплинули безпосередньо. Він народився ще в Гетьманщині, а невдовзі рідна Полтава опинилася у складі нового державного утворення. Український гербовий шляхтич став офіцером російської армії, бо брав участь у російсько-турецькій війні. Інша держава, якій треба ревно служити, інші прапори й символи.
Бібліотекар: Друкувалися книги тільки церковного змісту.
В цей час поети України відкидають латинську і польську мови і починають уживати   російську з великою кількістю старослов'янізмів. Послаблюється емоційна сила поезії, вона починає відставати від животрепетних потреб українського життя. 
Бібліотекар: Української літературної еліти вже не було. Засмічена старослов'янізмами література стала незрозумілою для українця. Українська освіта, книга, мова, культура трактувались як щось відстале, “мужицьке”.
Бібліотекар: Українцям дісталися випробування, які мало який народ пережив у боротьбі за можливість вільно говорити своєю мовою на своїй землі. Українську мову забороняли усі режими за усіх часів. І інколи єдиною зброєю ставало слово.
Бібліотекар: Потрібно було, щоб стався якийсь вибух! Щось таке, як гроза з добродавчим дощем, після якого пройде свіжа хвиля! Поезія мала заговорити мовою зневаженого народу.
Бібліотекар: На кожному крутому історичному зламі в Україні знаходилися люди, які ставали на захист духовних цінностей народу. Громадянські мотиви творчості Григорія Сковороди, його щиру й глибоку любов до простого люду, ідеї гуманізму та демократизму продовжив Іван Петрович Котляревський.
Бібліотекар: Котляревський вирішив протистояти руїнницьким обставинам, звернувшись до невичерпного живого мовного джерела. Він береться писати про козацьку минувшину, переборюючи гірку певність, що, може, творить пам'ятник навіки втраченій батьківщині.
Бібліотекар: Творчість Котляревського стала етапною в розвитку національного самоусвідомлення, адже давнє та поновлене нині твердження російської державно – імперської ідеології про те, що немає української нації й мови, було спростоване ще наприкінці XVIII століття, коли у 1798 році в Петербурзі вийшли три перші частини «Енеїди» Івана Котляревського з обсяжним, більш ніж на 1000 слів, українсько – російським словником.
Бібліотекар: Тож, повертаємося до 1798 року, коли сталася подія, значення якої для української літератури і мови важко переоцінити. У С. – Петербурзьких книгарнях з'явилася невеличка книжка під довгою назвою "Энеида, на малороссийский язык перелицованная И.Котляревским".
Бібліотекар: Покупці перегортали сторінки і на окремому аркуші читали присвяту: "Любителям малороссийского слова посвящается".
Поява друкованої книги малоросійською мовою в той час була нечуваною дивиною.
    
Бібліотекар: Це був той самий вибух,  якого так довго чекала українська занедбана література. Народна українська мова, така, якою тоді говорили в Україні, вривається повною силою в літературу і здобуває право громадянства. 
Бібліотекар: До того часу цивілізованому світу був відомий добрий десяток пародійних "Енеїд" французькою,  італійською, німецькою та іншими мовами, сюжетною канвою яких стала однойменна поема Вергілія.
Бібліотекар: То про що ж розповідає “Енеїда” Котляревського? Давайте переглянемо буктрейлер на цей твір.
03 Буктрейлер на книгу Котляревського «Енеїда»

Бібліотекар: В основі сюжету «Енеїди» Котляревського – однойменний твір римського поета Вергілія. Першоджерело розповідає про благочестивого троянця Енея, сина Анхіза й Венери, який утік під час пожежі Трої та заснував нову державу у Латинській землі.
Бібліотекар: Котляревський в іноземному сюжеті за зовні смішною формою приховав мрію українського народу про незалежність своєї країни. Місія Енея у Вергілія – відновити державність, заснувавши Рим, нову Трою. Очевидно, український Еней теж має відродити державність, створивши нову Січ, узявши реванш за руйнацію Трої української.
Бібліотекар: Працюючи з першоджерелом, автор удвічі скоротив поему Вергілія. Композиційно українська «Енеїда» складається з 6 частин, тоді як у римського поета їх було 12. Хоч Котляревський зачерпнув тему своєї “Енеїди” у древньоримського поета, він дав цікавий, оригінальний вартісний твір. 
Бібліотекар: По суті, крім імен героїв та основної нитки подій, від Вергілієвого твору нічого не залишилося. Націоналізація теми проявляється в тому напрямі, що Котляревський переніс подію на український ґрунт. Оригінально описані події в поемі, бо витримані в дусі українського фольклору, та й дія відбувається в Україні (названо міста й села Полтавщини, наприклад Лубни, Гадяч, Будища).
Бібліотекар: Котляревський часто в полотно твору вплітає епізоди з життя українських козаків, старшини, селянства, міщан, священиків, учнів. Правдиві й мальовничі картини життя України відтіснили античний світ на другий план.
Бібліотекар: За жанром “Енеїда” – ліро-епічна травестійно-бурлескна поема. Епічна – бо в ній події подаються в розповідній формі; травестійна – бо античні герої “перевдягнені” в українське вбрання, перенесені в історичні умови українського життя; бурлескна – бо події і люди змальовуються в основному в жартівливо-знижувальному тоні.
Бібліотекар: Проте гумор “Енеїди” не розважальний. Ніби жартуючи, Котляревський відтворив минуле України, сучасне (другу половину XVIII ст.) і заглянув у майбутнє. Засобами соковитого гумору він зумів оспівати героїзм українського козацтва, його побратимство, нестримну жадобу народу до волі.
Бібліотекар: Автор української “Енеїди” порушує низку суспільно важливих для нашого народу проблем: соціальної нерівності, захисту рідної землі від ворогів, громадянського обов’язку, честі сім’ї, виховання дітей, дружби, кохання та інші.
Бібліотекар: Загальну картину суспільства та взаємин у ньому поет подає в описі пекла і раю. Рай та пекло населені ним відповідно до народних уявлень, як це зображено в легендах та піснях. У раю – бідні вдови; сироти; ті, які “проценту не лупили”, а допомагали убогим; ті, які “жили голодні під тинами”, з яких глузували, котрих ображали й “випроваджували в потилицю і по плечах”.
Бібліотекар:  У пеклі ж – пани й чиновники. Автор докладно перелічує всіх, уміщених ним до пекла. На першому плані – поміщики-кріпосники, за ними – козацька старшина, купці, судді, міняйли, чиновники, корчмарі, офіцери. Отже, пекло і рай – це втілення автором народної мрії про соціальну справедливість. Пекло зображене не стільки в бурлескному, як у сатиричному плані.
Бібліотекар:  Описуючи картини пекла, І.Котляревський висміює тих, хто наживається за рахунок трудових людей:
    
     Панів за те там мордували
     І жарили зо всіх боків,
     Що людям льготи не давали
     І ставили їх за скотів.
     Були там купчики проворні,
     Що їздили по ярмаркам
     І на аршинець на підборний
     Поганий продавали крам.
     Тут всякії були пронози,
     Перекупки і шмаровози.
     Жиди, міняйли, шинкарі.
     І ті, що фиги-миги возять,
     Що в баклагах гарячий носять,
     Там всі пеклися крамарі.
Бібліотекар: У творі докладно описано різних царів. Своє життя вони проводять у розвагах: бенкетуванні, любовних пригодах, щоденному пияцтві.
Бібліотекар:  От, наприклад, Дідона. Вдаючись до іронії, поет спочатку пише, що це “розумна пані і моторна... трудяща, дуже працьовита”. Та подальший докладний опис її “діянь” розкриває цю іронію: виявляється, що вся її “працьовитість” зводиться до переодягань, танців, ігор, женихання й бенкетів, де сивуха та інші напої ллються рікою, а від страв ламаються столи. У таких “трудах” і провела Дідона все життя.
Бібліотекар: Таке ж паразитичне існування бачимо в маєтках Ацеста, Евандра та інших князьків. Коли до сказаного додати дріб’язкові чвари, бешкетування, інтриги, безкультур’я, то замкнеться мізерне коло пустопорожніх інтересів українського поміщика, козацької старшини кінця XVIII ст., бо саме їх злочинну суть і аморальну нікчемність показано й затавровано в образах цих жалюгідних царят.
Бібліотекар:  Соціально несправедливе суспільство породжує й антигуманну мораль, тоді у людських стосунках немає нічого святого.
     Ти знаєш - дурень не бере:
     У нас хоть трохи хто тямущий,
     Уміє жить по правді сущій,
     То той, хоть з батька та здере.
Бібліотекар: Другою суспільною вадою було хабарництво чиновників, яких автор за характером своєї роботи знав дуже добре. Тому бюрократичний апарат царської Росії, його моральний розклад змальований в образах богів колоритно та переконливо. За хабар Еол влаштовує бурю на морі, за хабар цю бурю Нептун – втихомирив. Олімп дуже нагадує губернську, а то й столичну канцелярію-департамент із типовими для неї чиношануванням та взаємним недовір’ям, підлабузництвом і здирством, інтригами й круговою порукою, кумівством і хабарництвом, а понад усе – зловживанням своїм становищем і повного байдужістю до інтересів та потреб народу.
    
В се время в рай боги зібрались
     К Зевесу в гості на обід
     Пили там, їли, забавлялись,
     Забувши наших людських бід.

Бібліотекар: Сміх Івана Котляревського нищівний; він є виявом сили народу, який сміявся не лише з інших, а й із себе. Та в багатьох картинах Котляревський відходить від бурлеску, найчастіше там, де йдеться про високопатріотичні або ліричні мотиви. Майже немає елементів бурлеску в характеристиці Евріала, а також Енея і троянців у 4-5 частинах, в описі втечі Низа та Евріала з рутульського стану, у згадках про Гетьманщину тощо. І там, де поет оспівує найсвятіші для народу почуття любові до рідного краю, бурлеск зникає, розповідь стає поважною: то урочистою, то зворушливою.
Бібліотекар: Адже Енеєві троянці, "обсмалені, як гиря, ланці", бурлаки й пройдисвіти, уміють не лише втішатися життєвими благами, але й звитяжно обстоювати при потребі свій край. Вони знають, що там, де жива "любов к отчизні", - "там сила вража не устоїть, там грудь міцніша од меча".
Бібліотекар: Національне забарвлення і співчуття до долі простого народу зумовили великий успіх “Енеїди”.
Бібліотекар: Так, «Енеїда» була популярною завжди. Ще за життя поета вона розходилась по Україні в рукописних списках. Першу ластівку нової літератури Україна прийняла із захопленням. За мотивами поеми були створені опери “Еней на мандрівці” композитора Я. Лопатинського та “Енеїда” Миколи Лисенка та М. Садовського.
Бібліотекар: У 1969 році за мотивами «Енеїди» створено мультфільм Н. Василенко «Пригоди козака Енея», а в 1991 р. – мультфільм “Енеїда” В. Дахна. Його визнали найкращою екранізацією поеми.
04 Уривок з мультфільму “Енеїда” В. Дахна
Бібліотекар: А нещодавно в Києві з’явився незвичайний музей, присвячений саме “Енеїді” Котляревського. Який саме – дізнаємося з сюжету.
05 відео "У столичному метро запустили потяг з ілюстраціями та цитатами "Енеїди" Котляревського"
Якщо доведеться їхати в потязі київського метро, прикрашеному ілюстраціями до "Енеїди", пригляньтеся до цитат. Вони і зараз достоту актуальні.
Бібліотекар: Максим Рильський назвав «Енеїду» енциклопедією народного життя. Поема настільки колоритна, насичена гумором, народною мудрістю, що її люблять читати і в наші дні. У чому ж секрет популярності твору?
В «Енеїді» Котляревського ми бачимо всебiчне, справдi енциклопедичне зображення українського життя, перед нами постають картини минулого нашої вiтчизни, образи предкiв. У творі відображена українська дійсність XVIII ст. з її побутом, звичаями, обрядами, традиціями серед різних верств українського суспільства.

Бібліотекар: Багато ігор згадує автор у своєму творі: грали в свинки і панаса, журавля і хрещика,горюдуба і тісної баби, ворона і паці, жгута і хлюста.
В поемі згадуються епізодично-обрядові та календарно-обрядові пісні:
 У ворона собі іграли,
 весільних пісеньок співали,
 співали тут і колядок. 

Бібліотекар: У поемі можна знайти відомості і про українські народні інструменти та танці. Наприклад, на банкеті у Дідони:
Бандура горлиці бринчала,
Сопілка зуба затинала,
А дудка грала по балках;
Санжарівки на скрипці грали,
Кругом дівчата танцювали
В дробушках,в чоботях,в свитках.

Бібліотекар: І.Котляревський – знавець етнографії. Він подає відомості про національне вбрання українців: жіноче і чоловіче; селянське і панське; буденне і святкове.

Бібліотекар: Котляревський змалював українських козаків – запорожців, які вміють тримати в руках зброю і постояти за честь вітчизни, а ще люблять погуляти, розважитися і добре поїсти. Такий був обід після бурі на морі:
Тут з салом галушки лепали,
лемішку і куліш глитали;
і брагу кухликом тягали…

У Дідони столи для гостей були накриті вже багатше:
Пішли к Дідоні до господи
Через великі переходи,
Ввійшли в світлицю та й на піл,
Пили на радощах сивуху
І їли сім'яну макуху,
Покіль кликнули їх за стіл.
Тут їли рознії потрави,
І все з полив'яних мисок,
І самі гарнії приправи
З нових кленових тарілок:
Свинячу голову до хріну
І локшину на переміну,
Потім з підлевою індик;
На закуску куліш і кашу,
Лемішку, зубци, путрю, квашу
І з маком медовий шулик.
І кубками пили слив'янку,
Мед, пиво, брагу, сирівець,
Горілку просту і калганку,
Куривсь для духу яловець. 
Бібліотекар: До речі, меню "за "Енеїдою" цілком може стати фішкою непоганого ресторану, і то вибирати відвідувачам таки буде з чого. Дослідники встановили, що в «Енеїді» згадано більше українських страв, ніж у спеціальній праці Миколи Маркевича, виданій 1860 року, а саме – десь 175 традиційних національних страв. До прикладу, на торішньому полтавському гастрономічному енеївському фестивалі гурманам пропонували двадцять із них.
Із щирим замилуванням описано в «Енеїді» святкові розваги, сцени вечорниць і ворожіння та багато іншого.

Бібліотекар: Поема «Енеїда» І. Котляревського, таким чином, являє собою величезну енциклопедію українського народного життя, оскільки письменник добре знав його, й відтворив у багатьох деталях і тонких промовистих рисах. Він доносить до нас дух минувших століть, голос наших далеких предків, красивих і мистецьки – вигадливих у кожній побутовій дрібниці свого життя.

Бібліотекар: Завдяки своїй творчості І. П. Котляревський став помітною постаттю не тільки на Полтавщині і в Україні, але і в усьому літературному світі. Три твори, як три віхи – "Енеїда", "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник", – ними він вибудував цілу імперію України з її старосвітським побутом, домостроєм та державоустроєм, її міфами й легендами.
Бібліотекар: Що знали в Європі про Україну,  її народ,  культуру й літературу до появи творів І.Котляревського?. Були спроби вивчити культурне і духовне життя українців. Та ось серед народів Західної Європи прокотилася хвиля схвальних відгуків про твори І.Котляревського. Про нього писали чехи,  німці, французи,  італійці,  англійці. Але писати про славу письменника іншої країни,  - це означає писати про його народ! Бо немає поета без народу!
    
Бібліотекар: Дослідники вважають, що перша зарубіжна згадка про "Енеїду" Котляревського з'явилася німецькою мовою у чеській пресі.
Італійський славіст А. де Губернатіс у "Загальній історії літератур 1879 р.» пише: "Його п'єси "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник" і досі є найкращою окрасою української сцени". Він порівнює "Наталку Полтавку" з п'єсою Мікеланджело Буонаротті молодшого "Ла тончіа" /з життя тосканських селян/ і робить висновок, що драма українського автора перевищує італійську!
    
Бібліотекар: Німецький мандрівник І.Коль у книзі "Подорож по Роси і Україні" відвів Котляревському значне місце. Під час подорожі він побував у Полтаві, розмовляв з місцевими людьми і записав: "Українці дуже люблять свою рідну мову".
Бібліотекар: В 40-х роках XIX ст. про нашого письменника пишуть кращі французькі часописи. Французька письменниця Адан так сказала про "Наталку Полтавку": "Ось в чому сила та величність слов'янського характеру! Шляхетна душа і добре серце наших союзників можуть бути для нас прикладом". З цього видно, яке величезне зацікавлення автором було в Європі.
    
Бібліотекар:
Багато зробив для популяризації творів Котляревського Михайло Драгоманов.  Його літературознавчі статті перекладались і поширювались різними дослідниками Європи. В них Драгоманов писав: "Творчості Котляревського судилося стати вічно зеленим лавром у вінку української літератури".
    
Бібліотекар: А як сприйняли Котляревського інші його співвітчизники? Чи легким був шлях до визнання серед своїх земляків?
     
Бібліотекар:
Твори  І.Котляревського зацікавили читачів України і Росії,  їх полюбили усі верстви населення - від селянина до багатого пана. П'єси ставилися в Полтаві, Харкові, Києві, Москві, Петербурзі.
Бібліотекар: Прогресивні тенденції Котляревського були підхоплені і творчо продовжені його сучасниками і наступниками - П.Гулаком – Артемовським, Є.Гребінкою, Г.Квіткою – Основ'яненком, М.Шашкевичем та іншими. Добре слово про поета сказав кожен письменник України.
Бібліотекар:  «Він перший почав писати мовою, якою говорило населення цілого краю, але якою не писали. Він зробив м’яку, виразну, сильну, багату мову літературною, і українська мова, яку вважали лише місцевим наріччям, з його легкої руки зазвучала так голосно, що звуки її рознеслись по всій Росії. На ній потім співав пісні і Шевченко».(В. Короленко)
Бібліотекар: Тарас Шевченко перший передбачив світову славу І. Котляревського, оцінив значення творчості поета для розвитку української літератури, становлення українського національно – культурного середовища на всій території України.
Бібліотекар: Багато писав про письменника Іван Франко. Його статті німецькою мовою поширювались за кордоном. У ранньому творі він зрівнював автора "Енеїди" з орлом, який збив грудку снігу з вершини гори і вона невпинно покотилася вниз.
     Так Котляревський у щасливий час
     Вкраїнським словом розпочав співати
     І спів той виглядав на жарт не раз.
     Та був у цім завдаток сил багатий,
     І огник, ним засвічений, не згас,
     А розгорівсь,  щоб всіх нас огрівати.

Бібліотекар: І в XXІ ст. І.Котляревський залишається із своїм народом. Його вивчають в школі, перевидають в друкарнях,  ставлять в театрах. На його творах ми вчимося любити свою Вітчизну, рідну мову, навчаємося бути чесними, працьовитими, виховуємо в собі високу моральність і героїзм, гуманність і оптимізм, переймаємо мудрість і красу добрих почуттів.

Бібліотекар:
І. Котляревський був відкривачем України і українців, їхньої мови, пісні, слави. Хай святиться ім'я його у віках! Живи, поете, доки житиме твій народ, твоя Україна!
    
     Як день горить, як вітер хилить віти,
     Як те, що є на світі доля й час,
     Між нас тобі, поете жити,
     Як і між тих, що прийдуть після нас.
     Пройдуть віки, настане вічне літо,
     І так, як ми, як з нами це було,
     Над книжкою твоєї "Енеїди"
     Нащадок схилить радісне чоло.
     Як день горить, як вітер хилить віти,
     Як зорі ті,  що світять для очей.
     Земля все так же буде вдаль летіти
     Й твоє ім'я сіяти між людей!
     /В.Сосюра/


Автор – укладач  Карпець Л.Я.